Словник Української Мови
Буква
1. Невелике підвищення на поверхні землі, пагорб, горбок.
2. (анатомія) Округле підвищення, виступ на поверхні органу, кістки тощо (наприклад, сідальний бугор).
3. (розмовне) Невелика купка, грудка чогось сипкого (наприклад, піску, цукру).
4. (жаргонне, застаріле) Досвідчена, авторитетна людина в певному, часто кримінальному, середовищі.
Приклад 1:
З бугра на бугор, яристим при воді степом карета завалювалась з боку на бік, черкала та билася дном об каміння. На помертвілу сиву торішню тирсу з обіддя коліс викрешувались білі іскри.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Приклад 2:
Форми рельєфу на рівнинах: a – позитивні: Бугор – ізольована, конічна, частіше – куполоподібна височина з різко виявленою підошовною лінією. Крутість схилів – до 25˚, висота – до 100 м. Горб – куполоподібна височина з пологими схилами і слабо виявленою підошовною лінією.
— Тютюнник Григорій, “Вир”