будяччя

1. Рідкісне, застаріле позначення для колючих рослин родини айстрових, зокрема будяків, осоту та інших схожих видів; сукупність таких рослин, зарості будяків.

2. У переносному значенні — щось колюче, неприємне, що дратує або заважає; безладдя, непорядок.

Приклади:

Приклад 1:
Своє дожив баюр і бездомних псів магістрат, квапливо вивтікало будяччя з пустирів кону. За бусолею сонця накреслено магістраль з кварталами вітрин і вітражами неону.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”