1. Звичайний, повсякденний день, що не є святом або вихідним; робочий день.
2. (у множині, “будні”) Повсякденне, звичайне життя з його щоденними турботами, рутиною та справами, що протиставляється святу, відпочинку або урочистим подіям.
будень
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Не вірю в будень, побут, клопіт — В мізерію, дрібнішу тлі. Вщухає суєтна тривога.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
VI То була неділя, а це почався будень. Учаділа голова тріщала спросоння, мовби через неї переїхав трактор «ХТЗ».
— Невідомий автор
Приклад 3:
То охоча була по недiлям та по празникам до церкви ходити, а то й у будень, коли почує, що дзвонять, то мерщiй i йде. Що божий день любиме мiсце, куди було ходить, се у бiр на озера, де з Василем уперше ходила; сяде там пiд сосонкою, розгорне платок, що Василь їй зоставив, дивиться на нього, та свої горiшки пересипа в руцi, та й поплаче… Тiльки ж що начне вечорiти, вона вже й сидить на приспi й вигляда вечiрньої зiроньки… Блисне вона… тут Маруся зараз i стане така рада, така рада, що не то що!
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: іменник (однина) |