Словник Української Мови
Буква
1. Дрібні краплі рідини, що розлітаються при сильному ударі, розбризкуванні або падінні чогось у воду.
2. (у множині, розм.) Невелика кількість рідини, що потрапила кудись або залишилася після бризкання; плями від крапель.
3. (перен.) Окремі прояви, елементи чогось (часто емоцій, почуттів, явищ), що виникають раптово та несистемно.
Приклад 1:
Мов бризки піни з зір, ряба оркестра квітів, немов на лезо лезом, піснею за пісню на поклик відповіла, аж збудився вітер і вимотався з тиші, де йому затісно. І ширшає концерт.
— Невідомий автор
Приклад 2:
Потiм плив по тихих голубих потоках, одкидаючи лимоннi бризки. Опiвночi пронизав зенiт i зупинився над безоднею.
— Микола Хвильовий, “Сині етюди”
Приклад 3:
I хатка, мов казка, мов пушкiнська няня, як Гофман, як бризки Вайлда, як ночi, що тисяча їх i одна. Летять у нiч безшумно кажани.
— Микола Хвильовий, “Сині етюди”