Древослів

Словник Української Мови

бритва

Буква

1. Ріжучий інструмент для гоління, що складається з руків’я та леза, яке може бути як змінним (у безпечній бритві), так і відкритим (у небезпечній бритві).

2. Електричний прилад для гоління, що працює від мережі або акумулятора і має рухливі гострі ножі під захисною сіткою.

3. Переносно: про щось дуже гострий, різкий або проникливий (наприклад, про розум, погляд, критику).

Приклади вживання слова

бритва

Приклад 1:
Шила, как притчу говорят, бріет, а бритва не бе-рьот. Что за чудо?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
О, я знаю, що ти на язик гостра, як бритва, а до дiла нема хисту! Якби ти не язиком, а руками робила, то й свиня була б прив’язана на паколi i не рила б. Софiя.
— Карпенко-Карий Іван, “Безталанна”

Приклад 3:
Пiв‑упаковки транквiлiзаторiв плюс бритва, ‑i ви‑бачте за невдалий дебют. Старалася щиро, на совiсть, а що нi фiга не вийшло, то чеснiше одразу здати карти — не гравець iз мене й зараз, далi буде ще хрєновiше: просвiтку не видно, а сили вже не тi: не дєвочка.
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

More posts