брит

[brɪt] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Історія) –

    Представник давньокельтських племен, що населяли Британські острови до англосаксонського завоювання.

  2. (Лінгвістика) –

    Мова кельтської групи, якою розмовляли ці племени; давня форма валлійської, корнської та бретонської мов.

  3. (Лінгвістика) –

    У сучасному вжитку — усталена назва для представників корінних народів Британських островів, особливо валлійців, корнців та бретонців, чиї мови походять від давньобританської.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. брит, р. брита, д. бритові, з. брита, о. бритом, м. бриті, к. брите

Більше записів