бригадник

[brɪɦɑdnɪk] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Виробництво) –

    Керівник бригади (виробничої, будівельної, навчальної тощо); бригадир.

  2. (Виробництво) –

    Член, робітник бригади; той, хто працює в бригаді.

  3. (Історія) –

    У розмовній мові — студент, який навчається за бригадним методом (у 1920-х роках).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. бригадник, р. бригадника, д. бригадникові, з. бригадника, о. бригадником, м. бригадникові, к. бригаднику

Більше записів