1. Власна назва, що позначає персонажа з українського фольклору, зокрема казок — потворну, злу істота (часто відьму, лісову бабу), яка шкодить людям або протистоїть головному герою.
2. (переносне значення) Потворна, бридка, огидна жінка; потвора.
бридота
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
М е р з а (клична форма: м е р з о) — гидота, бридота; негідь, погань («а ти, мерзо, знов хочеш робити веймір»). М е т е — будете; маєте, мусите.
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: іменник (однина) |