Древослів

Словник Української Мови

брундук

[brunduk] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Зоологія) –

    Невеликий гризун родини вивіркових, поширений у лісах Північної Америки та Азії, що має смугасте забарвлення спини; сибірський бурундук (Tamias sibiricus).

  2. (Зоологія) –

    Рідкісне, застаріле позначення одного з видів землерийки.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. брундук, р. брундука, д. брундукові, з. брундук, о. брундуком, м. брундукові, к. брундуку

Більше записів