Значення
- (Медицина) –
Метод дослідження функції зовнішнього дихання, при якому одночасно реєструються показники спірографії (об’ємні та швидкісні характеристики дихання) та бронхографії (опір повітряних потоків у дихальних шляхах), що дозволяє оцінити стан бронхіальної прохідності та дихальної функції легень.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. бронхоспірографія, р. бронхоспірографії, д. бронхоспірографії, з. бронхоспірографію, о. бронхоспірографією, м. бронхоспірографії, к. бронхоспірографіє