Метод дослідження функції зовнішнього дихання, при якому одночасно реєструються показники спірографії (об’ємні та швидкісні характеристики дихання) та бронхографії (опір повітряних потоків у дихальних шляхах), що дозволяє оцінити стан бронхіальної прохідності та дихальної функції легень.
бронхоспірографія
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |