1. Медичний термін, що означає проведення голосового тремтіння від гортані через бронхи до поверхні грудної клітки; використовується як метод фізикального обстеження при аускультації.
2. Посилення проведення голосу та шепоту через уплотнену легеневу тканину, що сприймається при вислуховуванні як дзвінкіший і чіткіший звук; є діагностичною ознакою при запальних процесах (наприклад, пневмонії) або компресії легені.