Древослів

Словник Української Мови

бромацетон

[bromɑt͡sɛton] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Хімія) –

    Органічна сполука, рідка речовина з різким подразнювальним запахом (C₃H₅OBr), що використовувалася як хімічна зброя (сльозогінний газ) під час Першої світової війни.

  2. (Хімія) –

    У загальній хімії — галоїдпохідне ацетону, де один або кілька атомів водню заміщені на бром.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. бромацетон, р. бромацетону, д. бромацетонові, з. бромацетон, о. бромацетоном, м. бромацетоні, к. бромацетоне

Більше записів