бродяжництво

1. Спосіб життя, що характеризується постійними переміщеннями з місця на місце без певної мети, постійної роботи чи місця проживання; бездомність, вандрівництво.

2. Явище, що полягає у систематичному перебуванні осіб у місцевостях, де вони не мають постійного місця проживання або джерела існування, часто з порушенням громадського порядку та паспортного режиму (у соціології, кримінології).

3. Звичка, схильність до безцільних переміщень, блукання.

Приклади вживання

Приклад 1:
Мене завжди спокушав розумовий ваґабондизм, завжди приваблювало ідеологічне бродяжництво. Можливо, що це а якоюсь мірою сталось не без впливу на мене Линника, але я ніколи не міг утриматися від принад світоглядових мандрівок.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”

Частина мови: іменник (однина) |