Значення
- (Лінгвістика) –
(у філології) Назва діакритичного знака у вигляді дуги (˘), що ставиться над голосною літерою для позначення її короткості (наприклад, у латинській чи давньогрецькій мові), або над приголосним для позначення його м’якості (у деяких слов’янських мовах).
- (Мистецтво) –
(у музиці) Знак скорочення тривалості нот або пауз, що позначається крапкою над або під ними.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. бревіс, р. бревіса, д. бревісові, з. бревіс, о. бревісом, м. бревісі, к. бревісе