1. (у філології) Назва діакритичного знака у вигляді дуги (˘), що ставиться над голосною літерою для позначення її короткості (наприклад, у латинській чи давньогрецькій мові), або над приголосним для позначення його м’якості (у деяких слов’янських мовах).
2. (у музиці) Знак скорочення тривалості нот або пауз, що позначається крапкою над або під ними.