бражник

1. Великий нічний метелик родини бражникових (Sphingidae), що має товсте веретеноподібне тіло, видовжені передні крила та здатність до швидкого польоту, часто зависаючи над квітками.

2. (заст., іст.) У давньоруській та козацькій традиції — учасник братчини, гульні, пиятики; гуляка, п’яниця.

3. (заст.) Судно, човен, яким користувалися розбійники (наприклад, запорожці) для морських походів.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |