браття

Приклад 1:
І вдарив веселої — він не боявся гетьмана, не боявся нікого, але не хотів лишати по собі тільки лихої пам’яті: “Як засядем, браття, коло чари” — й козаки підхопили, гримнули дружно, голосно, аж затрусилася стеля. Юрій підвівся: — Налий усім по кварті, а йому, — показав пальцем на сонного хлопця-поводиря, — коржиків медових і поїсти чогось.
— Франко Іван, “Мойсей”

Приклад 2:
В раб‑ствi народ вироджується, кажу ще раз, прожовую цю думку до повної втрати смаку, щоб тiльки перестала нити, як негода, як щомiсячний бiль пустого лона, — виживання, скоро пiдмiняє собою життя, обертається виродженням, авжеж, браття‑євреї, милi мої ашкеназi (в разi хто з вас випадком затесався серед публiки), — це й до вас п’ється: можете собi скiльки хочте згорда пирхати на сабрiв — тупицi, мовляв, рогулi, чи як вони там у вас значаться, — а менi назавжди вбився в пам’ятку заздрий, знизу вгору, погляд колеги‑киянина, невеличкого, юрливого полукровки з жiночно вузенькими, високо пiдiбганими плiчками, що невловно накидали йому профiльну поставу горбаня, — ми вешталися з ним по Єрусалиму, переходили попри стонадцятий на дню патруль, i бiдака — не стримався, заламався: шiстдесятирiчний, ще брежнєвського розливу, професор, хлопчисько, що жадiбно витрiщається крiзь дiрку в парканi на вiйськовий парад, став горбатим слупиком, i вихопилося вслiд патрулевi — глибше власних полукровочних комплексiв укрите, аж присьорбнув слиною: “Якi вони… красивi!” — а вояки там i правда як на пiдбiр — мiфологiчнi велетнi, помилково вбра‑нi в плямистий однострiй з автоматами через плече, розложистi гiрськi плато спин, рухомi стовбури стегон, мiцнi, з синюватим, проти оливкової засмаги, вiдливом, зуби, мов сама земля ожила й заходила в рiст, ах якi мужики, бенкет для зору!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Приклад 3:
Невольнича муза ~356 земля наша красна засійдтрупом рясна спородить труйдзілля рідднедорід спорідіє а нерід порадіє браття розбрат щезне поцілуймо хрест чесний місяця декамбря в 4де сотвориша мир на Желяни Святополк Володимир і Олег он ледь Київ на горах золотіє ми браття Києва шоломи ми браття Києва тіло ×. 115 Анно заклинаю усіма горами Старокиївською Щекавицею Уздихальницею Анно заклинаю усіма Дніпровими ріками Либеддю Почайною Золотчою Анно заклинаю усіма воротами Львівськими Лядськими Жидівськими і князьдворотами Золотими Міт про козака Мамая 357~Анно заклинаю Софійськими святими в усіх престолах і притворах і архангелом Михаїлом з Нерушимої стіни Що оголеним мечем береже наше місто Анно не покидай нас ні королевою франків ні конунгівою свенів ні імператрицею німців моїм коханням заклинаю Анно твій Лука «АNА К А» ×.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”