Приклад 1:
— щасливо вибравшись ще перед голодом із села, виводити свій рід, — ця думка вибрунькувапа в ньому тоді, коли йому довелося на деякий час всотатися до того частково зросійщеного, частково й зовсім російського, войовничо ворожого до всього українського певного міщанського середовища, що, попри навколишні примусові рівність і братерство, тоді копи генеральші чи й просто шляхетні вихованки дореволюційних вищих учбових закладів щасливі були працювати прибиральницями, — дружина професора Байбаченка, випускниця Бестужевських курсів, роками чистила убиральні, аби вивести сина в люди, — чи в ліпшому випадку — не розстріл же і не Соловки чи Магадан! — наймичками у пролетарських нових вельмож, — стінопробивно марило аристократичним походженням, — століттями насурмлені вищі якості блакитної крови, попри революцію, особливо цупко сиділи в головах тих, з кого тоді складалося Халявине оточення, — яке й його, тоді ще зовсім зеленого, м’якого й податливого Халяву, підхопило на своє колесо, — а на яких лише колесах не обертається людство!
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Оvid., Trist., III, 10,4 Братерство давніх днів! Розкішне, любе гроно!
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 3:
Мiй клас — пролетарiат — по кровi в бур’янах i на шляхах боротьби за волю, рiвнiсть i братерство. X У редактора Карка очi як у Гаршина, а очi Гаршина писав Рєпiн, а Рєпiн оголошував себе за українця, i Нюсi здавалось, що в очах Карка — степи.
— Микола Хвильовий, “Сині етюди”
