Древослів

Словник Української Мови

брат

Буква

1. Чоловік стосовно інших дітей своїх батьків, що народився від тих самих батьків або тільки від одного з них.

2. Чоловік, пов’язаний з іншою людиною (іншими людьми) близькими, дружніми стосунками; товариш, побратим, однодумець.

3. Член релігійної громади, чернець (зазвичай у звертанні або в сполученні з іншим словом).

4. Особа чоловічої статі, що належить до того самого соціального, національного, професійного кола тощо (зазвичай у множині).

5. Уживається як звертання до чоловіка, часто незнайомого, переважно в народному мовленні.

Приклади вживання

Приклад 1:
9 березня 1935 Ярмарок Мій брат — кравець хлоп’ячих мрій, зішив з землею небо. Горять хустки у крамарів, немов стобарвний гребінь.
— Невідомий автор

Приклад 2:
— Але знову ж таки подейкують, ніби Джон Пол — це для тебе щось більше, ніж брат і приятель… — Знаю, знаю, catty! Знаю, звідки тут ростуть ноги!
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 3:
Чес­но во­ни й по­жи­вуть йо­го… у ми­ру та в ла­ду, як брат з сест­рою… ніхто з них і не за­му­тить… Од­на в них дум­ка, од­на ра­да… Отак, дітки, тре­ба на світі жи­ти! Частина друга VIII Січовик Велике се­ло Піски.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Частина мови: іменник (однина) |

Більше записів