Словник Української Мови
Буква
1. Жінка, дівчина, захоплена в полон під час війни, набігу; полонянка.
2. Заст. Жінка, дівчина, яку силоміць або обманом викрадено для одруження, укладення шлюбу; наречена, взята таким способом.
3. Перен., поет. Про те, що захоплює, полонить увагу, почуття (наприклад, краса, мистецтво, мрія).
Приклад 1:
Я бранка цих брам, я вмираю, мов риба у руслах Присохлих фонтанів, я птиця, що крильми загусла В розтерзане небо — як око прозоре й сліпе. Бо смерть неминуча, як запах міських нечистот, Як гомін шкільного подвір’я, різкий і невтомний… Бо я з-поза тебе, і мій поцілунок судомний Приречено-чистий, як проклятий Богом народ.
— Кіяновська Маріанна, “Бабин Яр. Голосами”