бранець

[brɑnɛt͡sʲ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Історія) –

    Захоплений у полон воїн, військовополонений; той, кого взяли в полон під час війни.

  2. (Історія) –

    Застаріле: той, кого насильно забрали на військову службу, рекрут.

  3. (Історія) –

    Застаріле, переносне значення: людина, яка потрапила в тяжкі обставини, опинилася в неволі (фізичній чи моральній).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. бранець, р. бранця, д. бранцеві, з. бранця, о. бранцем, м. бранцеві, к. бранцю

Більше записів