бран

Приклад 1:
Сидів він зи­мов­ни­ком се­ред ди­ко­го сте­пу на Ни­зу, взяв­ши собі за жінку бран­ку тур­ке­ню; про­повіду­вав він сло­во прав­ди бо­жої ри­бал­кам і ча­ба­нам за­по­розьким; по­бу­вав він на полі й на морі з низ­ця­ми; ви­дав не раз і не два смерть пе­ред очи­ма да й за­гар­то­вав­ся у воєнно­му ділі так, що як піднявсь на ляхів Хмельницький, то мав з йо­го ве­ли­ку ко­ристь і підмо­гу. Ніхто кра­ще йо­го не ста­вав до бою; ніхто не кру­тив ля­хам та­ко­го ве­ремія… У тих-то слу­ча­ях пош­ра­мо­ва­но йо­го вздовж і впо­пе­рек, що ко­за­ки, як проз­ва­ли йо­го Шра­мом, то й за­бу­ли реєстро­ве йо­го прізви­ще.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”