браха

1. У давньоєврейській традиції — один із двох великих світильників (менора), що освітлювали приміщення Єрусалимського храму; символізує мудрість та Божественне світло.

2. У кабалістичній традиції — духовне світло або промінь мудрості, що нібито виходить від Бога та освітлює розум праведника; внутрішнє духовне осяяння.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |