бой

Приклад 1:
Так, це «последний и решительный бой». Треба триматися один одного.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Олена со­бi дiв­ка бой­ка бу­ла. Хоч пан сот­ник i сю­ди i ту­ди за­ги­нав, а во­на йо­го за­раз роз­чу­ха­ла, що вiн та­ке є i за­чим приїхав, та вже й ка­же йо­му, i го­во­рить:.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 3:
i Пав­ла чте­нiє, ко­ли не­ба­гацько зак­ла­док, ут­не на всю церк­ву го­лос­но; а вже на рi­чах так бой­кий, що як роз­го­во­риться-роз­го­во­риться, та усе не поп­рос­ту, усе з пи­сан­ня, так i наш отець Кос­тян­тин, да­ром що до син­так­си­су хо­див, слу­ха йо­го, слу­ха, та здвиг­не пле­чи­ма, та й вi­дiй­де вiд нього, ка­жу­чи: “Хто те­бе, чо­ло­вi­че, зна, що ти там го­во­риш!” От­та­кий-то був у нас у Ко­но­то­пi пи­сар, от­сей Про­кiп Ри­го­ро­вич Пiст­ряк; та як ста­не вiн з па­ном сот­ни­ком Забрьохою роз­мов­ля­ти, так ви тiльки слу­хай­те, а вже чи вто­ро­паєте що, не знаю, бо вiн у нас чо­ло­вiк з уче­ною го­ло­вою, го­во­ре так, що i з де­сятьма прос­ти­ми го­ло­ва­ми не роз­жуєш.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”