ботя

1. Розмовне зменшувально-пестливе прізвисько або звертання до хлопчика, рідше — до чоловіка, що вказує на простодушність, незграбність або викликає співчуття (напр., “Ну що ти, ботя, розлив?”).

2. Розмовне позначення незграбної, неспортивної, фізично слабкої людини (переважно чоловічої статі).

3. У жаргоні (особливо ігровому та інтернет-спільнотах) — новачок, недосвідчений, слабкий гравець (синонім до “нуб”, “чайник”).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |