боржник

1. Особа, яка взяла позику, гроші чи інші матеріальні цінності в борг і зобов’язана повернути їх кредитору.

2. У ширшому значенні — той, хто має будь-який борг, зобов’язання чи обіцянку перед іншою особою, суспільством, державою тощо.

3. У юридичній термінології — сторона у зобов’язальних правовідносинах (боргових, договірних тощо), яка зобов’язана здійснити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші або утриматися від певної дії.

Приклади вживання

Приклад 1:
165 ЦК, відповідно до якої кредитор має право вимагати виконання зобов’язання, а боржник має право його виконувати в будь -який час. При цьому боржник повинний виконати подібне зобов’язання в семиденний термін із дня пред’явлення вимоги кредитором.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”

Частина мови: іменник (однина) |