Словник Української Мови
Буква
1. Збільшувальна форма від слова “борода”: дуже велика, густа або довга борода.
2. (іст.) Довга смуга землі, що залишалася неораною під час роботи плугом, коли борозни змикалися неправильно; недоторкана ділянка поля між двома суміжними борознами.
3. (діал.) Великий, зарослий волоссям підборіддя.
4. (діал., рідк.) Місце, де росте багато бородівки (ягід) або бородовика (гриба).
Приклад 1:
Ну, попаду ж і я Лісовика, то вже не вирветься, — в пеньок дубовий вщемлю те бородище-помелище, то буде відати! Бач, підсилає своїх дівок, а сам — і я не я!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Така в вас правда!.. Ну, попаду ж i я Лiсовика, то вже не вирветься, – в пеньок дубовий вщемлю те бородище-помелище, то буде вiдати! Бач, пiдсилає своїх дiвок, а сам – i я не я! Нi, вiн не винен!
— Українка Леся, “Лісова пісня”