1. (діал.) Те саме, що бородавник — рослина з родини айстрових, яка має жорстке волосисте стебло та жовті квіти; звичайно татарник (Arctium tomentosum).
2. (діал., переносно) Про людину з густою, неохайною бородою.
бородань
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Отже, поки Ада виводить Перфецького по галі, знайомлячи з товарист вом, наш бородань рухається невхильно уздовж прецікавого столу з напоями й зимними перекусками, налягаючи на гощення безпосередньо під величавим образом «Зашлюб- лення Діви», красно зрихтованого пензлями Якуба Тінторетта, славного в XVI віці артисти-маляря. Подивились на нього та на образ — і в порядку, рушимо далі, слідом за правдивими героями оповіди.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
За кермом його (і це нібито впадало в око зустрічним водіям) нібито сидів лисіючий бородань, який нібито увесь час нібито посмі хався. Поруч була якась молода жінка, швидше приваблива, ніж неприваблива, зодягнута в чорний та вишневий кольори, нерухома і наче вкрита тінню.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Частина мови: іменник (однина) |