Древослів

Словник Української Мови

борода

Буква

1. Волосяний покрив на нижній частині обличчя чоловіка (підборідді, щоках, над верхньою губою), що є вторинною статевою ознакою.

2. Довгі волоски біля рота або на нижній щелепі у деяких тварин (наприклад, у козла, барана).

3. Рідкісне, довге волосся на підборідді у жінки, що з’являється внаслідок гормональних порушень.

4. Розмовна назва густої, щільної рослинності на обличчі.

5. Ботанічна ознака: тонкі, волосоподібні відростки на колосі, остюках або листі деяких злакових рослин (наприклад, у вівса, ячменю).

6. Розмовне позначення нижньої, відвисаючої частини чого-небудь (наприклад, борода шапки, борода гриба).

Приклади вживання

Приклад 1:
Він древній, сивий дід, довге волосся і довга біла борода всуміш з баговинням звисають аж по пояс. Шати на ньому — барви мулу, на голові корона із скойок.
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
Вiн древнiй сивий дiд, довге волосся i довга бiла борода всумiш з баговинням звисають аж по пояс. Шати на ньому – барви мулу, на головi корона iз скойок. Голос глухий, але дужий). Хто тут бентежить нашi тихi води? з своєю парою спиняються i кидаються врозтiч. Стидайся, дочко!
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 3:
Вiн стояв перед нею i говорив, а вона оглядала його широкi плечi, спокiйне лице, на якому несподiвано якось виросла борода i осiла чоловiча повага. Їй здавалось, що його сiрi, трохи холоднi очi дивились не так на неї, а всередину, в себе, i через те слова були мiцнi та повнi, наче добре зерно.
— Самчук Улас, “Марія”

Частина мови: іменник (однина) |

Більше записів