Значення
- (Лінгвістика) –
Нерозбірливе, тихе мовлення, часто незв’язне, що супроводжується нечіткими звуками; бурмотання.
- (Медицина) –
Невиразне, недоладне вимовляння слів, характерне для певних станів (наприклад, уві сні, при гарячці або сильному сп’янінні).
- (Лінгвістика) –
(переносне значення) Невдоволені, глухі, незрозумілі звуки, що нагадують людське бурмотіння (наприклад, про рокіт грому, шум води).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. бормотання, р. бормотання, д. бормотанню, з. бормотання, о. бормотанням, м. бормотанні, к. бормотання