1. Нерозбірливе, тихе мовлення, часто незв’язне, що супроводжується нечіткими звуками; бурмотання.
2. Невиразне, недоладне вимовляння слів, характерне для певних станів (наприклад, уві сні, при гарячці або сильному сп’янінні).
3. (переносне значення) Невдоволені, глухі, незрозумілі звуки, що нагадують людське бурмотіння (наприклад, про рокіт грому, шум води).