Словник Української Мови
Буква
1. Невелика рана на шкірі або слизовій оболонці, що часто покрита кірочкою; виразка, ранка.
2. Розмовна назва деяких шкірних захворювань, що супроводжуються висипанням, виразками або струпами (наприклад, екзема, лишай).
3. Переносно: внутрішній душевний біль, переживання, тривога, які важко подолати.
Приклад 1:
Чиста болячка на оці! — думав він гнівно.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Бач, де болячка! Я дармоїд, я нiчого не роблю!..
— Карпенко-Карий Іван, “Безталанна”
Приклад 3:
Дай, боже… — На дiдька б лисого сидiв я тут — вже краще у Менделя… Сучий син привiз свiже пиво, коли не бреше… Я таки казав йому — бодай тобi, кажу, така болячка у печiнки, i твоїй Сурi, i всьому кодлу твому… — От купiть, тодi й розкутаємо, яке воно… — Бодай ви всi повиздихали по такiй правдi, як держите свiже пиво… А що, думаєте, не куплю? Ходiм, вип’ємо, бий його трясця… — Але купите?
— Самчук Улас, “Марія”