болтівник

1. Розмовне позначення людини, яка багато і безглуздо говорить, базікає, теревенить; бовкун, базікало.

2. У техніці: деталь, елемент кріплення у вигляді стрижня з різьбою на одному кінці та головкою (часто шестигранною) на іншому, що використовується у парі з гайкою для з’єднання деталей; болт.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |