боком

Значення

1. (Лінгвістика) –

   (у мовознавстві) Слово, що вживається для позначення форми іменника в родовому відмінку множини з закінченням -ом, характерної для деяких діалектів або історичних станів української мови (наприклад, “без ніжом” замість літературного “без ножів”).

2. (Лінгвістика) –

   (у лінгвістичній термінології) Назва конкретного граматичного явища — закінчення -ом у родовому відмінку множини іменників чоловічого роду, що розглядається як архаїчна або діалектна ознака.

Правопис та відмінювання