Словник Української Мови
Буква
1. (у мовознавстві) Слово, що вживається для позначення форми іменника в родовому відмінку множини з закінченням -ом, характерної для деяких діалектів або історичних станів української мови (наприклад, “без ніжом” замість літературного “без ножів”).
2. (у лінгвістичній термінології) Назва конкретного граматичного явища — закінчення -ом у родовому відмінку множини іменників чоловічого роду, що розглядається як архаїчна або діалектна ознака.
Приклад 1:
Усюди пролазив і боком, і низом, По гестапах служив, по застінках німотно-глухих, По охранках… А нині волає за «наш гуманізм». Не дивуйтеся, добрії люди, бо гени з таких.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Тепер хвортуна повернулась другим боком: Степана мого взяли у москалi в той самий день, як Гнат женився на Софiї, а я зосталася одна, i знов виплила наверх люта мука: я ревную Гната до Софiї. Здається менi, що я ненавидю Гната, а серце кровiю обливається, що вiн живе з другою!
— Карпенко-Карий Іван, “Безталанна”
Приклад 3:
Переробка й використання відходів є дуже важливим питанням екологістики, оскільки підприємства в розвинутих країнах постають перед проблемою як утилізувати відходи, адже нові площі під звалища знайти дуже складно (ніхто не бажає таке звалище “під боком” – “not in my back yard” (NІMBY), а старих не вистачає. Тому в автобудівній промисловості США діють жорсткі правила при закупівлі напівфабрикатів.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”