Древослів

Словник Української Мови

богомільниця

[boɦomilʲnɪt͡sjɑ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Релігія) –

    Жінка, яка здійснює паломництво до святих місць з релігійною метою; жінка-прочанка.

  2. (Релігія) –

    Застаріла назва жінки, яка відвідує церкву, виконує релігійні обряди, проводить час у молитвах; побожна, набожна жінка.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. богомільниця, р. богомільниці, д. богомільниці, з. богомільницю, о. богомільницею, м. богомільниці, к. богомільнице

Більше записів