Значення
- (Література) –
Старовинний український рукописний або друкований збірник духовних пісень (кантів, псальм), що поширювався в Україні з XVII–XVIII століть.
- (Релігія) –
Назва конкретних історичних збірників духовних пісень, наприклад, “Богогласник” (Київ, 1790) або “Богогласник, сиріч Кантничок” (Почаїв, 1790).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. богогласники, р. богогласника, д. богогласникові, з. богогласник, о. богогласником, м. богогласникові, к. богогласнику