Словник Української Мови
Буква
1. Вузька протока між озерами, морями або морськими затокою й відкритим морем, часто з бурхливою течією; гирло.
2. (у геології) Глибокий вузький каньйон, ущелина, прорізана річкою в гірському масиві.
3. (переносно) Вузький прохід, тіснина, важкопрохідне місце.
Приклад 1:
та у зат оці-лагуні Каспійського моря ( Кара-Богаз-Гол) влітку концентруються до випадіння в осад. Таким чином добувають мірабіліт – глауберову сіль Na 2[SO4]·10H2O, котра застосовується у виробництві соди, у медицині).
— Тютюнник Григорій, “Вир”