бофон

[bofon] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Мистецтво) –

    У музичній термінології — назва старовинного духових інструментів родини валторн, що мали вигляд довгого, звивистого рогу (зазвичай з дерева або слонової кістки) і використовувалися в Європі в епоху Середньовіччя та Відродження.

  2. (Лінгвістика) –

    У сучасній українській мові вживається також як загальна назва для грубих, невмілих музикантів або людей, які погано грають на духових інструментах (переносно, іронічно або зневажливо).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. бофон, р. бофону, д. бофонові, з. бофон, о. бофоном, м. бофоні, к. бофоне

Більше записів