бофон

1. У музичній термінології — назва старовинного духових інструментів родини валторн, що мали вигляд довгого, звивистого рогу (зазвичай з дерева або слонової кістки) і використовувалися в Європі в епоху Середньовіччя та Відродження.

2. У сучасній українській мові вживається також як загальна назва для грубих, невмілих музикантів або людей, які погано грають на духових інструментах (переносно, іронічно або зневажливо).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |