1. Техніка виконання музики на духовому інструменті (переважно саксофоні), що поєднує звукові ефекти, характерні для блюзу, з інтенсивним, емоційним, часто сильним і різким звучанням, яке досягається завдяки особливій подачі повітря та використанню специфічних прийомів.
2. Стиль гри на губній гармоніці (блюз-гармоніці), заснований на використанні прийомів зміни висоти тону за допомогою язика, губ і рук, що дозволяє отримувати хроматичні звуки та характерне «плачуче», експресивне звучання, типовий для блюзу, джазу та рок-н-ролу.