блю-блоуінг

[blju-blouinɦ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Мистецтво) –

    Техніка виконання музики на духовому інструменті (переважно саксофоні), що поєднує звукові ефекти, характерні для блюзу, з інтенсивним, емоційним, часто сильним і різким звучанням, яке досягається завдяки особливій подачі повітря та використанню специфічних прийомів.

  2. (Мистецтво) –

    Стиль гри на губній гармоніці (блюз-гармоніці), заснований на використанні прийомів зміни висоти тону за допомогою язика, губ і рук, що дозволяє отримувати хроматичні звуки та характерне «плачуче», експресивне звучання, типовий для блюзу, джазу та рок-н-ролу.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. блю-блоуінги, р. блю-блоуінг, д. блю-блоуінгам, з. блю-блоуінг, о. блю-блоуінгами, м. блю-блоуінгах, к. блю-блоуінги

Більше записів