Древослів

Словник Української Мови

блискавиця

Буква

1. Атмосферне явище, що виникає під час електричного розряду між хмарами або між хмарою та землею, що супроводжується яскравим спалахом світла; блискавка.

2. Переносно: щось дуже швидке, миттєве, що нагадує блискавку своєю стрімкістю (про думку, погляд, рух тощо).

3. Рідкісне, поетичне: те саме, що блискавка (електричний розряд).

Приклади вживання слова

блискавиця

Приклад 1:
Вільна я, вільна… Сунеться хмарка по небу повільна, йде безпричальна, сумна, безпривітна… Де ж блискавиця блакитна? Геть!
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
Признавайся – вiн твiй коханок? Колись був ранок ясний, веселий, не той, що тепер… вiн уже вмер… К и л и н а Ти божевiльна! ВIльна я, вiльна… Сунеться хмарка по небу повiльна… йде безпричальна, сумна, безпривiтна… Де ж блискавиця блакитна? К и л и н а (сiпає її за руку) Геть! не мороч мене!
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 3:
Над Харковом метнулась огняно-бiла блискавиця i, роздерши небо, потрясала город рiзким, улюлюкаючим ударом розлютованого грому. На землю впала фантастична пiвтемрява й забушувала шалена злива.
— Микола Хвильовий, “Сині етюди”

More posts