бляшанка

1. Розмовна назва металевої (зазвичай бляшаної) тари для зберігання різних продуктів або речовин, наприклад, консервів, фарби, тютюну; бляшанка.

2. Розм. Металева, переважно цинкова, коробка з кришкою, у якій зберігають швейні приладдя (голки, нитки, ґудзики тощо); голівниця.

3. Розм. Металева посудина (банка, каністра) для палива (гасу, бензину).

4. Розм. Металева, зазвичай олов’яна, іграшка у формі тварини, птаха тощо, що видає звук при натисканні.

Приклади вживання

Приклад 1:
Від музики фольксваген здригався, мов консервна бляшанка, по якій били дерев’яною палицею. Боря, сидячи позаду, послабив вузол краватки й напружено розглядав спальні райони.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |