блукалець

[blukɑlɛt͡sʲ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Соціологія) –

    Той, хто багато блукає, мандрує без певної мети або постійного місця проживання; волоцюга, мандрівник.

  2. (Психологія) –

    (у переносному значенні) Той, хто не має чіткої життєвої мети, шукає себе або свій шлях; людина, що знаходиться в духовних чи життєвих пошуках.

  3. (Зоологія) –

    (у біології, зоології) Тварина, яка веде кочовий спосіб життя або має тенденцію до далеких міграцій, переміщень.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. блукалець, р. блукальця, д. блукальцеві, з. блукальця, о. блукальцем, м. блукальцеві, к. блукальцю

Більше записів