блукалець

1. Той, хто багато блукає, мандрує без певної мети або постійного місця проживання; волоцюга, мандрівник.

2. (у переносному значенні) Той, хто не має чіткої життєвої мети, шукає себе або свій шлях; людина, що знаходиться в духовних чи життєвих пошуках.

3. (у біології, зоології) Тварина, яка веде кочовий спосіб життя або має тенденцію до далеких міграцій, переміщень.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |