блудник

1. Людина, яка веде розпутне життя, перебуває в позашлюбних статевих зв’язках; розпусник, розтринька.

2. У релігійному контексті (переважно християнському) — грішник, який вдається до блуду, порушуючи моральні та релігійні заповіді про цноту і шлюбну вірність.

3. (Застаріле) Мандрівник, той, хто блукає, переходить з місця на місце; волоцюга.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |