Словник Української Мови
Буква
1. Рід дрібних комах ряду бліх, що паразитують на ссавцях та птахів, живляться їхньою кров’ю та мають здатність до далеких стрибків.
2. Розмовна назва захворювання (педікульозу), спричиненого плащицями, яке характеризується свербінням шкіри голови та наявністю паразитів у волоссі.
Приклад 1:
Враг на врага скакав, мов блохи, Кусався, гриз, щипав, душив. Служили у троян два брати, Із них був всякий Голіаф; Широкоплечий і мордатий, І по вівці цілком глитав.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 2:
То думки всякi розганяли сон, то блохи напосiдалися. Вона крутилася по полу, штовхала чоловiка, сердячись, що вiн так спить, аж хропе.
— Невідомий автор
Приклад 3:
Цiлу нiч Iвана Iвановича i Марфу Галактiонiвну кусали чи то блощицi, чи то блохи, i вони нiяк не могли заснути. А коли прийшов новий ранок, мiй герой поспiшив до установи.
— Микола Хвильовий, “Сині етюди”