блокатор

1. Спеціальний засіб або пристрій, призначений для блокування, перекриття, обмеження чого-небудь (наприклад, блокатор запалення, блокатор сигналу).

2. У спорті, зокрема у волейболі, гравець, який виконує блок на сітці для зупинки атаки суперника; також сама дія блокування.

3. У хімії та фармакології — речовина, що пригнічує, блокує певні біохімічні процеси або рецептори в організмі (наприклад, блокатор кальцієвих каналів).

4. У техніці — деталь або механізм, що запобігає руху, зміщенню або випадковому включенню іншого механізму.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |