блокатор

[blokɑtor] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Техніка) –

    Спеціальний засіб або пристрій, призначений для блокування, перекриття, обмеження чого-небудь (наприклад, блокатор запалення, блокатор сигналу).

  2. (Спорт) –

    У спорті, зокрема у волейболі, гравець, який виконує блок на сітці для зупинки атаки суперника; також сама дія блокування.

  3. (Хімія) –

    У хімії та фармакології — речовина, що пригнічує, блокує певні біохімічні процеси або рецептори в організмі (наприклад, блокатор кальцієвих каналів).

  4. (Техніка) –

    У техніці — деталь або механізм, що запобігає руху, зміщенню або випадковому включенню іншого механізму.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. блокатор, р. блокатора, д. блокаторові, з. блокатор, о. блокатором, м. блокаторі, к. блокаторе

Більше записів