Древослів

Словник Української Мови

блокадник

[blokɑdnɪk] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Історія) –

    Учасник оборони блокадованого міста, укріпленого району, військового об’єкта тощо.

  2. (Історія) –

    Мешканець блокадованого міста, території, який пережив період блокади (особливо стосовно жителів Ленінграда періоду його блокади під час Другої світової війни).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. блокадник, р. блокадника, д. блокадникові, з. блокадника, о. блокадником, м. блокадникові, к. блокаднику

Більше записів