блок-кополімеризація

1. Хімічний процес полімеризації, при якому послідовно утворюються довгі ланцюги (блоки) з мономерів різного типу, що призводить до синтезу блок-кополімеру — макромолекули з чітко розділеними ділянками, що складаються з різних мономерних ланок.

2. Технологічний метод синтезу полімерів з заданою будовою, де молекули продукту містять два або більше гомополімерних блоків, з’єднаних ковалентними зв’язками, що надає матеріалу унікальних фізико-хімічних властивостей.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |