Значення
- (Техніка) –
Велика, важка, переважно прямокутна цілина з будівельного матеріалу (каменю, бетону, граніту тощо), що використовується для спорудження стін, фундаментів, опор.
- (Техніка) –
Пристрій, механізм або вузол, що складається з кількох однорідних частин, елементів, об’єднаних для виконання певної функції (наприклад: циліндричний блок двигуна, блок живлення, блок керування).
- (Політика) –
Об’єднання держав, партій, організацій або окремих осіб для спільних дій на основі угоди, спільної мети (наприклад: військово-політичний блок, виборчий блок).
- (Виробництво) –
У поліграфії та канцелярії: зшиті або скріплені разом аркуші паперу (блокнот), а також окрема частина, розділ великого видання (збірки, каталогу).
- (Спорт) –
У спорті (наприклад, у волейболі, баскетболі): прийом, що полягає в перехопленні або зупинці м’яча, кинутого суперником, шляхом виставлення на його шляху рук.
- (Інформаційні технології) –
У комп’ютерній техніці: логічно об’єднана група даних, команд або частина тексту програми, що розглядається як єдине ціле.
- (Архітектура) –
У будівництві та архітектурі: комплексна частина забудови, окрема споруда в складі великого архітектурного ансамблю або житлового масиву.
Правопис та відмінювання
н. блок, р. блока, д. блокові, з. блок, о. блоком, м. блокові, к. блоку