блінкування

Значення

1. (Мистецтво) –

   (в архітектурі) власна назва декоративної техніки облицювання фасадів, при якій використовуються тонкі керамічні плитки різних форм і кольорів (переважно білого, червоного, зеленого та жовтого), що утворюють геометричні візерунки; характерна для української архітектурної традиції XVI–XVIII століть.

2. (Мистецтво) –

   (в архітектурі) загальна назва процесу вкладання таких плиток або результат цієї роботи — оздоблена блінкуванням поверхня.

Правопис та відмінювання