блендунг

Значення

1. (Лінгвістика) –

   У німецькій мовознавчій термінології — фонетичне явище, при якому два сусідні звуки в потоці мови взаємодіють, утворюючи проміжний, третій звук (наприклад, перехід [t] + [j] у [ʧ] у словах на кшталт “möchtest du”).

2. (Лінгвістика) –

   У лінгвістиці загалом — різновид асиміляції (зближення) звуків, зокрема прогресивної або регресивної, що призводить до виникнення нового звука на стику морфем або слів.

Правопис та відмінювання